ВС/ККС: Зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного не може свідчити про ухилення останнього від слідства (ВС/ККС № 639/793/17 від 30.05.2019)

Фабула судового акту: Згідно частини 2 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України  суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Положеннями частини 5 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У даній справі скаргу банку на дії державного виконавця залишено без розгляду у зв’язку із тим, що представник банку  повторно не з`явився в судове засідання, заяви про розгляд скарги за його відсутності суду не подав, що відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України є підставою для залишення скарги без розгляду.  

Апеляційний суд із такою ухвалою погодився.

В свою чергу банківська установа подала на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій касаційну скаргу по їх скасування мотивуючи їх тим, що виклик в судове засідання отримано за тиждень до дати засідання. У зв`язку з відсутністю можливості забезпечення участі представника банку в судовому засіданні банком було направлено клопотання про розгляд справи без участі заявника засобами поштового зв’язку.

Оскільки, представником банку було направлено заяву про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції порушив норми ст. 223 ЦПК України, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

Водночас на час розгляду справи діяльність відділення банку, яке супроводжувало цю справу було припинено, а всі справи були передані для супроводження в центральний офіс банку, який знаходиться у м. Києві.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Водночас згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

У даному випадку банк скористався правом повідомити суд про розгляд справи за відсутності за 4 дні до засідання шляхом направлення відповідної заяви поштовими засобами зв`язку, яке надійшло на адресу суду після розгляду справи. При цьому в частині обов`язку завчасно повідомляти суд про неявку у судове засідання, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і процесуальні обов`язки, банк, з урахуванням тривалості поштового пересилання, не скористався правом повідомити суд електронною поштою, факсом, шляхом направлення телеграм тощо, що відповідало б положенням ЦПК України.

Аналізуйте судовий акт: 

ВП ВС: Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача (ВП ВС, справа № 372/1036/15-ц, 07.11.18)

Судовий виклик за допомогою SMS є належним ЛИШЕ у разі подання учасником справи заяви про таке інформування (ВС/КЦС № 201/6092/17 від 27.03.2019)

Розгляд справи раніше призначеного часу без повідомлення про це сторони є підставою для скасування судового рішення (ВС/КЦС,справа № 2-4151/06, 20.02.19)

Дивні новації Верховного Суду: Початок строку на оскарження починається с дати розміщення рішення в ЄДРСР? (ВС/КЦС № 761/34973/17 від 04.12.2018)

Повернута повістка з причини – «закінчення терміну зберігання» та телефонограма не є належними способами повідомлення позивача про розгляд справи, який в такому випадку відкладається (ВС/КЦС, № 127/2871/16-ц, 20 червня 2018 р.)

Постанова

            Іменем України          

22  травня 2019 року

м. Київ

справа №310/12817/13

провадження №61-36375св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

заявник — публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

заінтересована особа — Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, старший державний виконавець Беляєва Альона Степанівна,

заінтересована особа — ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Бердянського районного суду Запорізької області  від 27 лютого 2017 року у складі судді Прінь І. П., ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 травня 2017 року у складі суддів Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі — ПАТ «Родовід Банк», банк) звернулося до суду зі скаргою, у якій просило: визнати незаконними дії старшого державного виконавця Бєляєвої А. С., Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (далі — Бердянський МРВДВС) при винесенні постанови від 04 жовтня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 47105549, скасувати вказану постанову та зобов`язати орган державної виконавчої служби відновити виконавче провадження № 47105549 про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості по кредитному договору у розмірі 28 611,57 доларів США, що еквівалентно 226 975,58 грн, та  354 439,02 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 травня 2017 року, скаргу ПАТ «Родовід Банк» на дії державного виконавця залишено без розгляду.

Ухвали суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що належним чином повідомлений заявник (представник банку) повторно не з`явився в судове засідання, заяви про розгляд скарги за його відсутності суду не подав, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України(в редакції, яка діяла на день постановлення ухвали) є підставою для залишення скарги без розгляду.  

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, ПАТ «Родовід Банк», не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі ухвали та задовольнити скаргу на дії державного виконавця.  

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судова повістка про виклик в судове засідання, призначеного на 27 лютого 2017 року отримана банком 20 лютого 2017 року. У зв`язку з відсутністю можливості забезпечення участі представника банку в судовому засіданні, 23 лютого 2017 року було направлено клопотання про розгляд справи без участі заявника, що підтверджується наданою до касаційної скарги копії клопотання з зазначенням вихідного номеру та реєстр відправленої кореспонденції.

Оскільки, представником банку було направлено заяву про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції порушив норми пункту З частини першої статті 207 ЦПК України, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

Крім того, заявник посилається на те, що 30 січня 2017 року в ПАТ «Родовід Банк» було видано наказ № 16 щодо закриття відділення «Запорізьке РУ», відповідно до якого з 01 лютого 2017 року відділення «Запорізьке РУ» АТ «Родовід Банк», яке супроводжувало дану справу було закрито. Всі справи були передані для супроводження в Центральний офіс АТ «Родовід Банк», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного 17.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «Родовід Банк», справу  витребувано з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 червня 2018 року касаційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» на підставі наведених вище норм передано до Верховного Суду.

Витребувана Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 169 ЦПК України(в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України(в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Установлено, що ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2016 року скарга банку на дії державного виконавця була прийнята до провадження і призначена до розгляду на 08 лютого 2017 року, про що належним чином був повідомлений заявник (т. 2 а.с.11-12), разом з тим, в судове засідання на призначену дату явку представника не забезпечив, у зв`язку з чим, розгляд справи відкладено на 27 лютого 2017 року.

27 лютого 2017 року представник позивача повторно не з`явився у судове засідання, про день, час і місце розгляду справи позивач повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 54).

Заяву про розгляд справи у його відсутність позивач (його представник)  завчасно (до призначеного дня судового засідання) до суду не подав.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених частиною третьою статті 169, пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на момент прийняття відповідного процесуального рішення), оскільки неявка позивача (його представника) у судове засідання, призначене на 27 лютого 2017 року, є повторною, а заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду, на момент ухвалення відповідного процесуального рішення, не надходило.

Доводи касаційної скарги про направлення 23 лютого 2017 року на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника банку, є аналогічними аргументам апеляційної скарги банку, яким, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку та встановивши, що вказане клопотання надійшло до суду 28 лютого 2017 року, тобто вже після постановлення ухвали про залишення скарги без розгляду, правильно виходив з того, що суд не міг і не мав врахувати вказану заяву банку на момент ухвалення відповідного процесуального рішення.

Надаючи оцінку вказаним доводам заявника, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що своєчасно отримавши судову повістку про виклик в судове засідання (21 лютого 2017 року), призначеного на 27 лютого 2017 року, банк скористався правом повідомити суд про розгляд справи за відсутності його представника лише 23 лютого 2017 року шляхом направлення відповідної заяви поштовими засобами зв`язку, яке надійшло на адресу суду 28 лютого 2017 року, тобто після постановлення 27 лютого 2017 року оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, що унеможливило врахування цієї заяви судом. При цьому, на виконання вимог статті 77 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду скарги судом першої інстанції) з урахуванням вимог частини третьої статті 27 ЦПК України (у цій же редакції) щодо обов`язку завчасно повідомляти суд про неявку у судове засідання, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і процесуальні обов`язки, банк, з урахуванням тривалості поштового пересилання, не скористався правом повідомити суд електронною поштою, факсом, шляхом направлення телеграм тощо, що відповідало б положенням ЦПК України. Будучи обізнаним про неможливість явки свого представника у зв`язку із процедурою ліквідації банку, заявник не скористався також можливістю подати відповідну заяву про розгляд скарги за його відсутністю при подачі скарги, або під час призначення скарги вперше до судового розгляду, призначеного на  08 лютого 2017 року.

Перевіряючи в апеляційному порядку постановлену судом першої інстанції ухвалу, апеляційний суд, у повній мірі перевірив наведені вище доводи заявника щодо направлення заяви про розгляд справи за відсутності його представника, та дав їм належну оцінку.

Судом звернуто увагу заявника на положення частини другої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на момент залишення позову без розгляду), за змістом якої особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки досліджених судами доказів, які суди вважали достатніми для залишення позову без розгляду, а також до необхідності переоцінки цих доказів в контексті обставин, які заявник вважає такими, що виключають можливість залишення поданої ним скарги без розгляду, що в силу приписів статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвали суду першої та апеляційної інстанції — без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського районного суду Запорізької області від 27 лютого  2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

Источник

Поделиться

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Перейти к верхней панели
Top.Mail.RuАнализ сайта - PR-CY Rank Яндекс.Метрика