Порядок розгляду справи про банкрутство

Справи про банкрутство, згідно зі статтею 8 Кодексу України з процедур банкрутства, розглядають господарськими судами України за правилами Господарського процесуального кодексу [3]. Справа порушується господарським судом за ініціативою боржника або кредитора. До суду подається заява про визнання боржника банкрутом. Варто зазначити, що вказана заява не є позовною і, в першу чергу, слугує для того, щоб захистити суб’єктивні права кредитора. Саме на цій стадії кредитор має разом з заявою подати докази того, що сума його вимог не була повністю забезпечена заставою майна.

За загальним правилом у господарському суді провадження у справі може бути відкрито, якщо заявник має право на звернення до господарського суду з позовною заявою та дотримав встановленого законом порядку подання заяви. Цілком логічно, що провадження у справі про банкрутство може бути відкрито за умови, якщо заявник: має право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство; додержується порядку подання заяви про відкриття провадження у справі

Можна вказати, що існує дві форми судового процесу, коли мова йде про банкрутство. Це позовне провадження і процедура банкрутства. Завданням першої форми є задоволення чи відхилення вимог кредиторів, шляхом вирішення справи по суті. А у процедурі про банкрутство відбувається відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. В таких справах наявність спору не є умовою для визнання вимог кредиторів, адже вимоги кредиторів мають бути безспірними, адже вони підтверджуються письмово (зокрема виконавчими документами), та можуть оскаржувати ся лише в частині їх розміру. Суд не може застосовувати додаткових джерел доказів, не залучає у справі інших відповідачів або третіх осіб [7]. Проте варто зазначити, що у справах про банкрутство можливі окремі спори про право. Вони виникають між божником та кожним окремим кредитором саме на стадії визнання вимог кредитора. Також не виключено, що спір може виникнути і між кредиторами, щодо застосування тієї чи іншої судової процедури або легітимності рішень прийнятих комітетом кредиторів. Проте практики і науковці все одно не відносять справи про банкрутство до позовного провадження. Тут має місце процес у процесі, адже розгляд вимог кредиторів зумовлений саме розглядом справи про банкрутство і відбувається під час цього розгляду. Таких процесів у одній справі може бути багато [8].

Підсумуємо, що об’єктом процесуальних правовідносин у справах про банкрутство є охоронюваний законом інтерес кредиторів та боржника, а не матеріально правовий спір. Інтереси боржника і кредитора у справі не обов’язково є протилежними і іноді можуть навіть збігатися. Інтереси кредиторів не виключають один одного, тому що вимоги кредиторів до боржника випливають із самостійних правовідносин, що ніяк між собою не пов’язані. Також варто зазначити, що справа про банкрутство може порушуватися за ініціативою одного кредитора, а продовжується вже незалежно від його волі. Це не надає ініціюючому кредитору переваг ні матеріального ні процесуального характеру. Також ще раз акцентуємо увагу на тому, що заяву може подавати і боржник. Що є абсолютно недопустимим у справах позовного провадження.

Механізм провадження у справах про банкрутство має назву «єдиний вихід» і базується на основі внутрішньо системного принципу [7]. Одразу після порушення справи про банкрутство починається підготовча стадія, що включає в себе розпорядження майном боржника в певні встановлені Кодексом строки [3]. Провадження у справах про банкрутство є системою пов’язаних між собою процесуальних дій, які здійснюються господарським судом за участю сторін на основі імперативних правил встановлених законами. Після послідовного виконання всіх відповідних процедур досягається врегулювання проблем заборгованості боржника та здійснюється захист вимог кредитора. Якщо чіткіше вказувати підстави провадження у справі про банкрутство, то в першу чергу це такий майновий стан боржника, коли він визнається неспроможним розрахуватися з кредитором через нестачу ліквідних майнових активів. Також до підстав можна віднести наявність достатніх ознак для того, щоб визнати необхідним запуск механізму по відновленню платоспроможності або визнання боржника банкрутом.

Отже, до заяви про визнання боржника банкрутом подається письмова заява, де вказуються всі необхідні відомості чітко вказані Кодексом України з процедури банкрутства. Статтею 35 цього Кодексу встановлені особливості прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство [3]. Отже, якщо в поданій заяві немає ніяких порушень, то господарський суд приймає її до розгляду. Не пізніше п’яти днів після надходження заяви суд виносить ухвалу, де зазначаються такі відомості, як, наприклад, дата проведення підготовчого засідання, прізвище, ім’я та по батькові арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, потреба надати якісь додаткові відомості, вжиття певних заходів для забезпечення інтересів кредиторів. Не пізніше 14 дня після винесення ухвали проводить підготовче засідання. Проте якщо є якісь поважні причини, то строк може бути продовжено до 30 днів [7].

Стаття 39 КУПБ визначає, шо саме у підготовчому засіданні проводиться перевірка обґрунтованості вимог заявника, перевіряється наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, розглядаються подані документи, заслуховуються пояснення сторін, оцінюється обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов’язані з розглядом справи [3]. Цікавим є те, що в разі, коли до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло зразу кілька заяв і за однією з них порушено провадження справи про банкрутство, то ухвалою суду інші справи приєднуються до матеріалів і розглядаються одночасно.

Після розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення справи або відмову у порушенні справи [11]. Відмовляє суд у разі, якщо заявник не довів наявності підстав для порушення провадження, вимоги кредитора є повністю забезпечені майном боржника, вимоги кредитора свідчать про наявність спору, який розглядається у порядку позовного провадження, вимоги кредитора задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

В ухвалі, що виноситься після підготовчого засідання судом, згідно частиною 8 статті 39 КУПБ, зазначається таке: порушення провадження у справі про банкрутство; визнання вимог кредитора та їх розмір; введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; введення процедури розпорядження майном; призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати; вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дату складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів та подання його на затвердження до господарського суду, яка не може бути пізніше місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду [3]. Також в ухвалі вказується дата попереднього засідання суду. Воно має відбутися не пізніше двох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання.

Саме в провадженні підготовче засідання є наступним етапом в справі про банкрутство. До його початку повинні бути проведені складні операції, вказані в ухвалі, що виноситься після підготовчого засідання. У попередньому засіданні господарським судом розглядаються всі вимоги кредиторів та виноситься нова ухвала, де окрім розміру та переліку усіх визнаних судом вимог кредиторів зазначається дата проведення зборів кредиторів та комітету кредитор, а також дата підсумкового засідання суду, на якому виноситься ухвала про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду [7]. Ця ухвала також є підставою, для визначення кількості голосів, що є у кожного конкурсного кредитора під час прийняття рішень на зборах кредиторів.

Впродовж десяти днів після попереднього засідання, розпорядник майна письмово повідомляє уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів. Комітет кредиторів має складатися з семи осіб. Перші збори кредиторів будуть вважатися повноважними, якщо на них присутні кредитори, що мають не менше ніж дві треті голосів. Наступні збори вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів. Частиною 3 статті 48 КУПБ визначено, що місце проведення зборів кредиторів – це місцезнаходження боржника. Поки діє процедура банкрутства на зборах кредиторів обирається сім осіб, що складуть комітет кредиторів [3]. Саме цей комітет захищає інтереси кредиторів. В подальшому на членів цього комітету покладаються обов’язки по зверненню до господарського суду з різних питань, підготовки та укладення мирової угоди, схвалення плану санації боржника, визначення складу майна, якщо частина майна продається за пла­ном санації боржника чи його ліквідації.

Наступним етапом у провадженні по справі про банкрутство, згідно статті 49 КУПБ є підсумкове засідання за результатами якого у процедурі розпорядженням майном відбувається перехід до наступної судової процедури такої як санація, ліквідація, укладення мирової угоди або ж припиняється провадження у справі [3]. Тобто до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, провадження у справах  про  банкрутство  складається  зі
стадій   встановлення   факту   неплатоспроможності   боржника,  виявлення  кредиторів, застосування судових процедур.

Поделиться

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Перейти к верхней панели
Top.Mail.RuАнализ сайта - PR-CY Rank Яндекс.Метрика