Що варто знати орендарю сільськогосподарських земель, аби не позбутися врожаю

Адвокати назвали нові форми рейдерства, яких варто очікувати, зважаючи на законодавчі новели в агросекторі. Зокрема, необхідність інвентаризації земель може стати як надійним захисником виробника, так і воротами для рейдерів. (Джерело: ЗіБ)

Збиткова техніка

Минуло майже 5 місяців з моменту набрання чинності актом «щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконаленняправил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні». Його юристи називають не інакше, як законом з довгою назвою. Проте, як корабель назвеш — так він і попливе.

І можна, звичайно, довго сперечатися, чому саме за 5 місяців після його прийняття він не почав реально застосовуватись. Однак назва і справді є досить показовою, хоча б у питанні рівня юридичної техніки сучасних законодавців. Проте однією назвою не обмежилися. Та, за свідченнями адвокатів, весь закон має безліч складних і неврегульованих питань. Їх обговоренню власне й було присвячено засідання комітету Асоціації правників України.

Ішлося про визначення, які жодним чином не спростили життя ні бізнесу, ні державним службовцям. Зокрема, мова про масиви земель сільськогосподарського призначення. На думку

землевпорядників, визначення, яке запропоновано в законі, дає можливість їм намалювати будь-який масив залежно від пропозицій. А їх буває досить багато.

Норми, що не діють

Це важливо з огляду на поступове врегулювання процесу консолідації наділів. Зміни мали підштовхнути бізнес поступово збільшувати власну прозорість в обмін на певні пільги та права. Утім, як завжди, це залишилося виключно на папері.

Деяким аграріям здається, що ситуація заходить у глухий кут. Спроби провести консолідацію ділянок існують майже з моменту розпаювання. Одначе, незважаючи ні на поради економістів, ні на намагання позбутися білих плям у Держгеокадастрі, частина аграріїв змушена працювати на власний страх і ризик.

Така ситуація складається, по-перше, через наявність нерозв’язаних проблем із невитребуваною спадщиною, наявністю нерозпайованих земель, відсутністю чітких меж ділянок. Як стверджують деякі правники, новий закон аж ніяк не сприяє вирішенню щоденних питань ані фермерів, ані агрохолдингів.

Реєстраційна справа

Великі сподівання покладають на проведення інвентаризації земель. Тим більше що закон передбачає можливість для латифундистів виступити ініціаторами такого замовлення. Утім, що великому підприємству під силу, те малому виробнику — смерть.

Принаймні в деяких регіонах фермери почали скаржитися на надзвичайну зацікавленість місцевих рад у процесі інвентаризації. Зокрема, на появу давно відомих схем, коли процес інвентаризації можливий не тільки за участі певних приватних землевпорядників, які мають «дружні» стосунки з відповідними радами, а й отримання даних — лише «за каву та пончик».

Правники стверджують, що всі дані повинні бути у відкритому доступі, більше того — оцифровані. Проте, доки не буде політичної волі та реального притягнення посадовців до відповідальності, ціна інформації залишатиметься високою.

Утім, якщо із цим український виробник майже змирився, то зі схемами рейдерських захоплень та тиску з боку органів контролю — не дуже. Як стверджують аграрії, нові правові норми вже породили нове коло рейдерських схем.

Підсадна качка

Однією з норм, яка стимулює нездоровий інтерес із боку «контролерів», виявилася норма щодо передання в оренду лісових доріг. Автори закону запевняють, що вона з’явилася для того, щоб урегулювати ті відносини, які фактично вже давно існують. Зате правоохоронні органи в деяких регіонах удаються до креативу.

На першому етапі інвентаризації починають перевіряти не тільки наявність договорів оренди, а й збіг фактичних меж. Далі проти фермерів, котрі фактично заорали польові дороги, заводять кримінальні справи. Підстава — самовільне захоплення ділянки. А наслідки, як і в будь-якій схемі, завжди передбачувані. Або незвані контролери отримують бажане, або до справи долучаються адвокати.

Однак варто пам’ятати, що наділ стає таким лише після того, як щодо нього складено документацію. Проте на цьому приємні сюрпризи не закінчуються. Зокрема, і досі не зрозумілий порядок отримання польової дороги в оренду. Тим паче за відсутності обов’язку проводити тендер. Немає, що гірше, навіть порядку проведення нормативно-грошової оцінки. Це, звісно, впливає на розмір податку, а заразом — і на рентабельність бізнесу.

Урожай за будь-яку ціну

З початком посівної аграрії почали перейматись і проблемою збереження майбутнього врожаю. В умовах невизначеності прав на землю головним активом стає врожай. Одначе закон від 10.07.2018 №2498-VIII дає можливість зібрати плоди копітких трудів за певних обставин.

Зокрема, в зоні ризику опинилися ті аграрії, котрі працюють на землях колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Також у зоні ризику — орендарі «невитребовки» та відумерлої спадщини. Отже, намагаючись навести лад на занедбаній ниві, законодавець зробив ще гірше.

Правники передбачають, що приписи про недоторканність полів до завершення сезону не будуть застосовуватись. А новели правового врегулювання дають можливість збирати чужий врожай, мотивуючи такі дії припиненням договору оренди.

Загалом юристи дійшли висновку, що легальних засобів боротьби із цим явищем наразі немає. Звичайно, можна звертатися в суд і намагатися довести факт заподіянні збитків. Проте, зважаючи на швидкість розгляду справи, можна зібрати не один врожай з оспорюваних ділянок. Протистояти цьому можливо, тільки передаючи майбутній врожай як забезпечення. Однак це так само сумнівна схема. Швидше за все, практика збирання свого врожаю вночі так і залишиться найдієвішим засобом захисту. Або ж насправді настав час об’єднуватися та відстоювати власні права разом.

Автор: Ксенія ТАЛАМАНЧУК

Источник

Поделиться

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Перейти к верхней панели
Top.Mail.RuАнализ сайта - PR-CY Rank Яндекс.Метрика