Чим ризикує бізнес, пов’язаний з агресором

Станіслав Єна, адвокат VB PARTNERS

Попри те що збройна агресія російської федерації відносно України триває вже декілька років, справжня економічна війна проти загарбника розпочалась тільки після повномасштабного вторгнення ворога на територію нашої держави.

Так, протягом останніх тижнів влада реалізувала законодавчі ініціативи, що передбачають відповідальність українського бізнесу, який тією чи іншою мірою пов’язаний з агресором.

Для того щоб уникнути можливих ризиків, бізнес має:

• провести глибокий аналіз своєї діяльності;
• переглянути структуру власності;
• переосмислити стратегію подальшого ведення господарської діяльності.

Залишаючи за дужками очевидні суто репутаційні ризики, розглянемо основні новели законодавства через призму відповідальності бізнесу.

Окупація не скасовує обов’язку перед нацією

Наразі окремі території України та населені пункти перебувають під тимчасовою окупацією збройних сил російської федерації.

Місцеве населення чинить окупантам героїчний спротив, проте, на жаль, є випадки колабораціонізму з боку окремих представників влади. Також не виключаємо факти можливого сприяння окупаційним військам та владі з боку представників бізнесу в обмін на можливість збереження чи вивезення в безпечне місце майна, гарантії безпеки для посадових осіб чи власників підприємств тощо.

Саме тому 3 березня 2022 року Кримінальний кодекс України (ККУ) доповнено статтею 111-1, яка встановлює відповідальність за колабораційну діяльність.

Для бізнесу встановлено кримінальну відповідальність за:

1. передання матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора;
2. провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території.

Таким чином, злочином є:

• платне і безоплатне передання окупаційним військам та незаконним органам влади пального, продуктів харчування, устаткування, транспортних засобів тощо;
• надання їм харчування, розміщення та транспортування особового складу, виконання робіт з ремонту устаткування чи техніки тощо.

Тобто, враховуючи встановлений в Україні публічний порядок в умовах збройної агресії, будь-яка господарська діяльність на окупованих територіях, на яких впроваджено незаконні органи влади, що не пов’язана з гуманітарною допомогою місцевому населенню чи забезпеченням його життєдіяльності на місцях, може бути визнана колабораційною.

Взаємодія з державою-агресором — злочин проти національної безпеки

У широкому трактуванні частина 4 статті 111-1 ККУ також може застосовуватись до осіб та підприємств, що провадять будь-яку господарську діяльність у взаємодії з російською федерацією.

При цьому ККУ не містить визначення поняття «взаємодія». Отже, за відсутності офіційного тлумачення такого поняття в розрізі кримінальної відповідальності доцільним є застосування аналогії закону, відповідно до якої взаємодією є узгоджені за метою, завданням, місцем, часом та способом виконання завдань дії задля досягнення певної мети.

Таким чином, під цю діяльність може підпадати надання послуг та виконання робіт, постачання товарів на користь російської федерації та афілійованих до неї осіб, державних та пов’язаних із ними підприємств країни-агресора.

Ба більше, ознаки злочину може мати також діяльність, пов’язана із:

• сплатою податків, справлянням митних та/або будь-яких інших зборів та платежів на користь країни-агресора;
• отриманням дозволів, ліцензій тощо на території російської федерації.

По суті, сам факт взаємодії з державою-агресором під час господарської діяльності може бути визнано злочином.

Звертаємо увагу, що така діяльність не обов’язково має бути пов’язана із оборонною промисловістю та не обмежена часом дії на території України воєнного чи особливого стану. Ризик кримінальної відповідальності зоставатиметься, доки російська федерація офіційно не втратить статусу держави-агресора в Україні.

Водночас юридичні особи, що здійснюють колабораційну діяльність, підлягають ліквідації.

Корпоративна колаборація

Окремо розглянемо корпоративні відносини з резидентами країни-агресора.

Наразі є чинною міжурядова угода з російською федерацією про  уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленню від сплати податків.

Відповідно, дивіденди, які українське підприємство сплачує резиденту російської федерації, можуть оподатковуватись в росії.

А виплата дивідендів із подальшою сплатою податків до бюджету країни-агресора підпадає під ознаки колабораційної діяльності.

Ба більше, виплата дивідендів безпосередньо на користь російської федерації та афілійованих до неї осіб, державних та пов’язаних з ними підприємств країни-агресора у будь-якому випадку може бути визнана злочином.

Отже, питання щодо виплати дивідендів підприємствами, в структурі власності яких є резиденти російської федерації, потребує детального аналізу на предмет кримінальних ризиків.

Також колабораційною діяльністю можуть бути визнанні дії щодо виконання рішень російської федерації та афілійованих до неї осіб, державних та пов’язаних з ними підприємств країни-агресора, які ухвалені в межах корпоративного управління діяльністю українського підприємства.

Враховуючи відсутність офіційного тлумачення положень нової кримінально-правової норми, на практиці вона може трактуватись як в широкому, так і в більш вузькому сенсі.

Тож під час оцінки можливих ризиків рекомендуємо трактувати її у найширшому розумінні.

Примусова націоналізація

7 березня 2022 року набув чинності Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів».

Закон передбачає, що об’єкти права власності російської федерації та її резидентів підлягають примусовому вилученню без будь-якої компенсації на користь України, якщо таке рішення ухвалить РНБОУ, а Президент введе його в дію своїм указом.

Вилученню підлягають:

• рухоме і нерухоме майно;
• кошти, вклади у банках;
• цінні папери;
• корпоративні права;
• інші активи, що розмішені (зареєстровані) на території України.

Резидентами ж країни-агресора визнаються юридичні особи (їх філії, представництва), учасником або бенефіціаром яких прямо чи опосередковано є російська федерація.

Зазначимо, що парламент вже планує внести зміни до цього закону. На розгляді перебуває законопроєкт № 7169, який значно розширює поняття резидента російської федерації.

Так, до складу резидентів пропонують включити:

1. загалом фізичних осіб – громадян російської федерації, а також осіб, що мають тісний зв’язок з російською федерацією, зокрема місце проживання або основну діяльність на території країни-агресора;
2. за рішенням суду чи РНБОУ – фізичних та юридичних осіб, які не припинили провадити економічну діяльність на території російської федерації в період дії воєнного стану в Україні.

Висновки

Отже, слід країни-агресора в діяльності та корпоративній структурі юридичної особи є токсичним для бізнесу та потенційно може призвести до негативних наслідків.

Проте, якщо напрям та принципи господарської діяльності можна коригувати,  змінити структуру власності без згоди відповідного учасника фактично неможливо. Чинне законодавство не дозволяє примусово виключити учасника зі складу юридичної особи, якщо в нього немає заборгованості із внесення вкладу.

Вийти з такої ситуації можна, надіславши офіційного листа до РНБОУ щодо наявності в складі учасників резидентів російської федерації. Це має призвести до подальшого вилучення такої частки на користь держави.

У будь-якому випадку радимо кожному бізнесові, який пов’язаний з російською федерацією, ретельно проаналізувати свою діяльність та корпоративну структуру. Не зайвим буде заздалегідь підготовлене вмотивоване обґрунтування того, що бізнес діє відповідно до закону та не порушує принципів національної безпеки.

 

Також читайте: Прийнято закон про вдосконалення відповідальності за колабораційну діяльність

Джерело