Договір не може бути визнаний удаваним у частині сторони правочину: ВС

Договір не може бути визнаний удаваним у частині сторони правочину. Про це йдеться в постанові Об’єднаної палати КЦС Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц.

Суть справи: єпархія УГКЦ позивалася до спадкоємця свого архієрея — його сина, просила суд визнати недійсними (удаваними) договори купівлі-продажу земельних ділянок в частині покупця.

Позов обґрунтований тим, що земельні ділянки насправді придбані єпархією за кошти, отримані від благодійних організацій та фізичних осіб, для будівництва молодіжного реколекційного центру. Покупцем був архієрей, оскільки відповідно до ст. 82 ЗК України земельні ділянки за договорами купівлі-продажу можуть набуватися юридичними особами у власність для здійснення підприємницької діяльності, їх набуття не для здійснення підприємницької діяльності розцінювалося нотаріусами як заборона. Тому єпископ оформив вищезазначені договори купівлі-продажу земельних ділянок на своє ім’я. Отже, вказані правочини є удаваними в частині покупця, а фактичний власник земельних ділянок — єпархія.

Місцевий суд позов задовольнив. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Судові рішення мотивовані тим, що оспорювані договори в частині покупця є удаваними, оскільки придбані архієреєм за кошти єпархії для її потреб без створення правових наслідків для нього як фізичної особи.

Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, скасував попередні судові рішення та відмовив у задоволенні позову.

Суд вказав, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Висновок Верховного Суду про застосування норм права:
1. Удаваним є правочин, що вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а не сторони правочину. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Отже, сторони вчиняють два правочини:

    один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб;

    другий — прихований, від якого вони очікують правових наслідків, а не «приховують» сторону правочину.

2. Нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції, як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним у частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.

В умовах воєнного стану, завдання LIGA ZAKON — надати важливу інформацію для центральних органів влади, судів, прокуратури, армії та територіальної оборони. Саме тому ми забезпечимо безкоштовний доступ до платформи LIGA360 з повною базою НПА, аналітики й новин. Замовляйте доступ за посиланням.

Джерело

Поделиться

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.