КЦС ВС: несплата “комуналки” та аліментів не є економічним насильством та не може бути підставою для видачі обмежувального припису

КЦС ВС: несплата “комуналки” та аліментів не є економічним насильством та не може бути підставою для видачі обмежувального припису

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визначив, що сам факт несплати заінтересованою особою комунальних платежів та аліментів не свідчить про економічне насильство та не є підставою для видачі обмежувального припису.

Суть справи

Позивачка просила суд видати обмежувальний припис відносно її сина строком на 6 місяців, яким заборонити кривднику:

  • перебувати в місці спільного проживання;
  • наближатися на відстань ближче ніж 500 метрів до місця проживання особи;
  • особисто та через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
  • вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

За її словами, син систематично вчиняє домашнє насильство відносно неї, наносить тілесні ушкодження, погрожує фізичною розправою та вчиняє сварки, робить її життя нестерпним, вчиняє щодо неї фізичний, психологічний та економічний тиск, не сплачує комунальні послуги за користування квартирою, не сплачує аліменти на утримання матері, які стягуються з нього за рішенням суду.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, оскільки визнав недоведеність вимог заяви.

Висновок КЦС ВС (постанова від 23 квітня 2020 року у справі № 712/468/19)

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з рішенням судів попередніх інстанцій.

ВС нагадав, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та в разі настання певних факторів і ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яких форм домашнього насильства зазнавав заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Установивши, що конфлікти між сторонами виникають, зокрема, з ініціативи заявниці, яка хоче виселити сина з квартири, в якій вони разом проживають, систематичні звернення заявниці до правоохоронних органів з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень не призвели до встановлення у визначеному законодавством порядку винуватості кривдника у їх виникненні, а він сам характеризується за місцем проживання як не схильна до ініціювання конфліктів особа, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для видачі обмежувального припису.

Також Суд визнав, що сам собою факт несплати комунальних платежів та аліментів на утримання матері, з урахуванням того факту, що позивачка отримує пенсію та на власний розсуд розпоряджається нею, не свідчить про економічне насильство з боку сина та не є підставою для видачі обмежувального припису.

Джерело

Поделиться

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *