Позиція ВП ВС щодо поширення ч.12 ст. 137 ГПК України на відносини забезпечення позову шляхом зупинення стягнення

Позиція ВП ВС щодо поширення ч.12 ст. 137 ГПК України на відносини забезпечення позову шляхом зупинення стягнення

Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу ТОВ «Торговий дім “Насіння”» на постанову апеляційного суду про забезпечення позову у справі № 910/11552/20 за позовом ТОВ «Торговий дім “Насіння”» до ТОВ «Дюпон Україна» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач видав відповідачеві вексель на суму 19 186 131,93 грн. Нотаріус вчинив виконавчий напис на векселі про стягнення з ТОВ «Торговий дім “Насіння”» на користь ТОВ «Дюпон Україна» цієї суми. Останнє подало цей напис до примусового виконання. Вбачаючи порушення Закону України «Про нотаріат» при вчиненні спірного виконавчого напису, ТОВ «Торговий дім “Насіння”» звернулося до суду з позовом. Також позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення.

Господарський суд міста Києва заяву ТОВ «Торговий дім “Насіння”» про забезпечення позову задовольнив та зупинив стягнення на підставі виконавчого напису. Суд апеляційної інстанції скасував цю ухвалу суду, а в задоволенні заяви відмовив.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати ВС для розв’язання питання про відступ від висновку, викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 10 червня 2021 року у справі № 380/5217/20, в якому йдеться про те, що на вимоги, заявлені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, розповсюджуються імперативні приписи ч. 6 ст. 151 КАС України щодо неможливості зупинення судом процедури проведення електронних торгів.

ВП ВС не знайшла підстав для відступу від цих висновків, оскільки предмет і підстави позову, а також вжиті судами заходи забезпечення позову в цій справі та справі № 380/5217/20 суттєво відрізняються.

Також Велика Палата ВС розв’язала питання щодо конкуренції норм п. 5 ч. 1 та ч. 12 ст. 137 ГПК України. ВП ВС вважає, що дія норми ч. 12 ст. 137 ГПК України не поширюється на відносини забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, що передбачене нормою п. 5 ч. 1 цієї статті.

У разі продажу виконавцем під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса майна позивача та подальшого задоволення позову і визнання цього напису таким, що не підлягає виконанню, ефективний захист або поновлення порушених прав позивача буде неможливим, оскільки спірний виконавчий напис буде вже виконано.

ВП ВС вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми ст. 136 ГПК України та обрав заходи забезпечення позову, які відповідають п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України. Ураховуючи викладене, Велика Палата ВС касаційну скаргу позивача задовольнила, постанову апеляційного суду скасувала, а ухвалу Господарського суду міста Києва залишила в силі.

Постанова ВП ВС від 24 листопада 2021 року у справі № 910/11552/20 (провадження № 12-44гс21).

Джерело

Поделиться

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.