Справи про відсторонення від роботи через відсутність щеплення від СОVID-19 містять виключну правову проблему: КЦС ВС

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав до Великої Палати ВС справу про відсторонення від роботи працівниці АТ «Укрзалізниця» з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У цій справі суд першої інстанції задовольнив позов відстороненої працівниці, апеляційний суд скасував попереднє рішення та відмовив у задоволенні позову.

КЦС ВС навів такі підстави й аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів вважала, що передача справи на розгляд ВП ВС необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики з урахуванням кількості справ, які перебувають на розгляді в судах різної юрисдикції.

Виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права в подібних та/або тотожних правовідносинах судами декількох юрисдикцій, у зв’язку з чим її невирішення призведе до різного тлумачення чи застосування судами норм права й неоднакового вирішення спорів за тими ж фактичними обставинами та правовим регулюванням.

Національне законодавство з питань відсторонення від роботи у зв’язку з ухиленням від профілактичних щеплень і запроваджене підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, нечіткі та взаємосуперечливі.

Колегія суддів зобов’язана звернутися до використання повноважень ВП ВС задля забезпечення сталості та єдності судової практики щодо вирішення виключної правової проблеми, яка полягає в таких питаннях:

    чи є правомірним без ухвалення органом законодавчої влади відповідного закону, шляхом прийняття підзаконних актів, упровадження обмежень права на працю в Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, затвердженому наказом МОЗ України від 4 жовтня 2021 року № 2153, і постанові Кабінету Міністрів від 9 грудня 2020 року № 1236, яке полягає у встановленні обов’язковості профілактичних щеплень проти COVID-19 для певних працівників і запровадженні спеціального порядку відсторонення від роботи працівників, які відмовились або ухилилися від профілактичних щеплень проти COVID-19;

    чи є порушенням вимоги рівності конституційних прав і дискримінаційним установлення додаткових обмежень у вказаному Переліку, що полягають в обов’язковості профілактичних щеплень проти COVID-19 для працівників центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій і їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема спеціальних закладів, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти й наукових установ незалежно від типу та форми власності й установлення обов’язку в постанові № 1236 керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій здійснювати відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників і державних службовців, обов’язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком та які відмовляються або ухиляються від цього (враховуючи, що, наприклад, на працівників юридичних осіб приватного права чи інших працівників такі обмеження не поширюються);

    чи є національне законодавство з питань відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (закони «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, зазначений вище Перелік та постанова № 1236), таким, що дозволяє особі прогнозувати наслідки своєї поведінки, і яким чином мають застосовуватися норми цих правових актів з урахуванням того, що в них передбачено різне правове регулювання, яке суперечить Конституції.

Оскільки справи цієї категорії переважно малозначні в силу закону, то рішення ВП ВС за наслідками вирішення цієї правової проблеми має стати орієнтиром при вирішенні подібних справ судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідну ухвалу Верховного Суду у справі № 130/3548/21 (провадження № 61-4479св22) прийнято 3 серпня 2022 року.

За матеріалами Верховного Суду

Бажаєш розпланувати час та мати під рукою розклад судових засідань? Спробуй календар засідань у LIGA360. Переглядай розклад засідань по всій Україні та налаштуй моніторинг.

Джерело

Поделиться

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *