Велика Палата ВС змінила практику щодо можливості оскарження наказу про проведення податкової перевірки
Якщо платник податків допустив перевіряльників на підставі відповідного наказу про проведення, то в подальшому оскарження цього наказу не може бути належним та ефективним способом захисту права платника податків.
Про це вказала Велика Палата Верховного Суду (ВС) в постанові від 8 вересня 2021 року (оприлюднено 1 жовтня 2021 року) у справі № 816/228/17.
У цій справі Касаційний адміністративний суд (КАС) ВС, передаючи її на розгляд Великої Палати ВС, вказав на необхідність вирішення виключної правової проблеми, яка полягає у з’ясуванні питання,
чи є наказ про призначення перевірки окремим та самостійним актом індивідуальної дії, який у період своєї чинності впливав на права та обов’язки платника податків, суттєво їх порушуючи.
Обставини справи
Підприємство, яке перебувало в процедурі ліквідації, оскаржило в суді наказ про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки. Зокрема, зазначало, що:
- спірний наказ був надісланий не на офіційну адресу підприємства, яка вказана в статутних документах, а на адресу арбітражного керуючого — ліквідатора,
- такі процедурні порушення вплинули на його можливість захистити свої права під час проведення перевірки.
Позиція Великої Палати ВС
У справі Велика Палата ВС зробила такі висновки:
- якщо контролювальний орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням;
- оскарження такого наказу не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки його скасування не може призвести до відновлення порушеного права.
- неправомірність дій контролювального органу під час призначення і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки;
- підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролювального органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Також Велика Палата ВС відступила від позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, згідно з якою невиконання ПК України щодо підстав та умов здійснення документальної позапланової перевірки призводить до визнання такої перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.
Верховний Суд закрив провадження у цій справі, оскільки такий спір не підлягає судовому розгляду взагалі.
