Віталій Чепурний: «Приватні виконавці відкриті для партнерства з Міністерством юстиції»

Віталій Чепурний: «Приватні виконавці відкриті для партнерства з Міністерством юстиції»

2021 рік ознаменувався спробами налагодити непрості відносини між спільнотою приватних виконавців і Міністерством юстиції України. Наразі їх стан не дозволяє рухатися реформі виконання судових рішень в Україні. Про причини непорозуміння та розбіжності у точках зору на хід реформи, «Юридичній практиці» розповів голова Асоціації приватних виконавців України Віталій Чепурний.

— Як Ви оцінюєте роботу приватних виконавців України у 2021 році? Чого вдалося досягти, а над чим ще потрібно працювати?

— Професії приватного виконавця у 2022 року виповниться 5 років — перші три виконавці розпочали свою роботу 3 серпня 2017 року. Сьогодні в Україні працює вже 300 приватних виконавців. За цей час ми остаточно затвердилися як найбільш ефективний для громадян, бізнесу і держави загалом інститут виконання судових рішень і захисту законних прав.

Достатньо навести статистику. У першому півріччі 2021 року майже 270 приватних виконавців реалізували арештованого майна на суму 1 млрд 147 млн гривень. Для порівняння за той же період органи ДВС, у складі яких працює більше ніж 4 500 осіб, реалізували майна на 537 млн гривень.

Кількість звернень до приватних виконавців постійно збільшується. Тільки за перше півріччя 2021 року ми отримали на виконання 186 708 рішень. За весь 2020 рік цих рішень було 209 006. Це свідчить про зростання довіри до інституції в цілому. Впевнений, що статистика за повний 2021 рік лише підтвердить цю тенденцію.

Окремим стратегічним досягненням вважаю те, що наша спільнота вийшла на принципово інший рівень у своєму розвитку на шляху до самоврядної потужної професійної організації.

Представники Асоціації стали повноцінними членами робочої групи Верховної Ради з розробки законопроєкту 5660 «Про примусове виконання рішень». Завдяки цьому важливі для розвитку професії ідеї та пропозиції втілилися у фундаментальному законопроєкті, який був прийнятий депутатами парламенту у першому читанні у липні цього року.

Наразі ми працюємо у робочій групі при Комітеті Верховної Ради з питань правової політики над тим, щоб завершити підготовку законопроєкту у повністю адаптованому вигляді для поточних вимог і його розгляду в другому читанні.

Ми встановили надійні контакти з представниками ДП «Прозорро.Продажі», що дозволяє, не зважаючи на всі, м’яко кажучи, «недоліки» законодавства у сфері ринку землі, розпочати примусову реалізацію ділянок сільськогосподарського призначення. На кінець 2021 року вже продано 2 ділянки. А загалом відбулося 24 аукціони, які знаходяться зараз на стадії оформлення. До речі, державна виконавча служба через надлишковий бюрократизм виявилася просто не в стані за рік реалізувати жодної ділянки.

— Це щодо самих виконавців. А як успіхи Асоціації. Самоврядування розвивається?

— Ми уклали Меморандуми про співпрацю з асоціаціями колег суміжних юридичних професій — адвокатами (НААУ) і арбітражними керуючими (НААКУ). Тепер ми спільно працюємо над законодавчими ініціативами і погоджуємо проєкти нормативно-правових актів. Також ми розвинули співпрацю з провідними вишами країни, що сприятиме популяризації нашої професії і створить основу для майбутньої системи підвищення кваліфікації.

У листопаді 2021 року АПВУ прийняла оновлений Кодекс професійної етики. Він враховує як міжнародний досвід і стандарти професії, так і нагальні проблеми, які виникли в роботі виконавців у наших реаліях. Зокрема, ми визначились з питанням, що ми вважаємо проявом недоброчесної конкуренції (так звана проблема територіальності відкриття проваджень за місцем знаходження рахунків боржника в установах банків) і закріпили це в Кодексі. Таким чином, ми без втручання регулятора самі встановили правила, яких хочемо дотримуватися, аби усунути непорозуміння всередині спільноти і не наражатися на дисциплінарні санкції від Мінюсту.

Важливим досягненням нашої спільноти я вважаю вихід на міжнародну арену. Асоціація офіційно приєдналася до Міжнародного союзу судових виконавців (UIHJ). Це без перебільшення дозволяє нам не лише стати рівноправною частиною глобальної спільноти, заявити про себе, вивчати провідний досвід колег, а й у перспективі не втрачати справи боржників, майно яких знаходиться за кордоном.

Ми також налагодили роботу Асоціації як представницького органу: облаштували центральний офіс, укомплектували Секретаріат, налагодили роботу власних інформаційних ресурсів і співпрацю зі ЗМІ.

Тому вважаю, що 2021 рік цілком можна вважати позитивним для спільноти приватних виконавців. Тим не менш, ми не забуваємо про наявні проблеми. На превеликий жаль, одна з ключових — відносини з нашим регулятором в особі Міністерства юстиції України.

— Власне, розкажіть детальніше. Час від часу у публічній площині з’являються заяви від приватних виконавців щодо необ’єктивного і упередженого втручання з боку Міністерства юстиції у роботу виконавців. В чому основні причини конфлікту?

— Я не вважаю, що це можна назвати конфліктом. Це скоріше розбіжність поглядів на подальший розвиток інституту приватних виконавців і загальний рух усієї реформи примусового виконання рішень в Україні.

У 2016 році наша держава обрала курс на змішану систему, за якою над виконанням судових рішень водночас працюють і приватні виконавці, і державні службовці. У цій системі Міністерство юстиції має виступати ключовим регулятором і ми це приймаємо. Так повинно бути. Але, на жаль, на мій погляд, Міністерство юстиції замість того, аби регулювати сам процес і рівновіддалено контролювати інституції державного і приватного виконання, виступає фактично частиною державної системи і порушує баланс. Відомство зосереджує фокус уваги на розвитку ДВС і підвищенні показників її роботи, водночас системно ігнорує розвиток інституту приватного виконання.

Таким чином сама модель змішаної системи, яку намагається впровадити Міністерство юстиції, уже від початку несе у собі системний недолік. А нам би хотілося більш зваженої позиції від ключового стейкхолдера, ефективного реагування на актуальні проблеми в нашій роботі.

— Можете навести приклади?

— Візьмемо існуючий порядок проведення перевірок діяльності приватних виконавців діючими працівниками ДВС.

Наведу просту метафору: є дві піцерії, одна з яких приватна, а друга — державна. При цьому державна, яка перш за все зацікавлена у збільшенні продажів своєї продукції, ще й контролює і перевіряє приватну. Може вона бути неупередженою і зацікавленою у розвитку приватної піцерії і збільшенні її прибутків? Питання риторичне. Але саме це і відбувається у нашому випадку. На превеликий жаль, поки що я бачу, що Міністерство юстиції інститут приватних виконавців досі сприймає, як конкурента у роботі.

А ми з нашими державними колегами маємо бути партнерами, бо інтереси в нас спільні. І приватні, і державні виконавці хочуть одного і того ж — ефективних інструментів і належних умов для своєї роботи. Конкуренція між приватними і державними виконавцями по суті повинна бути насамперед за клієнта, тобто такою ж, яка є між приватними виконавцями. Конкуренція повинна зосереджуватися на якісному кінцевому продукті — повне та фактичне виконання. Чим краще ми працюємо, тим більший розмір винагороди виконавця. Проте, я багато спілкуюсь з державними виконавцями і точно знаю про ті проблеми, які залишаються невирішеними роками. Але ж у них немає права голосу, вони ієрархічно підпорядковані та повністю залежать у своїй діяльності від лояльності керівництва.

— Але ж керівництво Міністерства постійно звітує про позитивні зрушення у ході реформи. Де правда?

— Беззаперечно міністр юстиції Денис Малюська і його профільний заступник з питань виконавчої служби Андрій Гайченко публічно декларують багато правильних речей.

Затверджена Урядом програма передбачає вирішення низки важливих для нас проблем: доступ до професії, розширення повноважень приватних виконавців, цифровізацію процесів, відміну мораторіїв, удосконалення відповідного законодавства і навіть запровадження «цифрового виконавця». Хоча досі ніхто не знає про що йдеться.

Проблема в тому, що ці задекларовані цілі здебільшого не мають свого реального втілення.

— Чого саме не робить Міністерство юстиції аби забезпечити належні умови для вашої діяльності?

— Прикладів багато. Рік тому Денис Малюська обіцяв, що ключова та безальтернативна для виконавців Автоматизована система виконавчого провадження буде «літати». Минув рік, а ми продовжуємо кожен день стикатися з її постійними помилками і — документи завантажуються годинами. Буває, що вона взагалі «відмовляється» працювати.

Приватні виконавці, на відміну від працівників ДВС, які завдяки Міністерству юстиції отримали доступ до системи «Безпечне місто» для оперативного розшуку транспортних засобів боржників, й досі його не мають. Це ще один факт, який вказує на перевагу з боку Міністерства на користь держслужби.

Проблема доступу до професії так само залишається невирішеною. За законом іспит повинен бути автоматизованим. Але на ділі на третьому етапі іспиту завдання кандидатом виконується на комп’ютері, але оцінює його людина, що робить оцінку суб’єктивною. Покінчити з проблемою можна тільки запровадженням повноцінного автоматизованого екзаменування. Для цього у Міністерства юстиції є всі повноваження і можливості.

Окремий проблемний аспект доступу до професії — самі екзаменаційні питання. За останні два роки Кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції так і не розробила жодного нового питання для екзаменування охочих отримати посвідчення приватних виконавців. Відповідальним за вдосконалення процедури екзаменів є очільник комісії, який станом на сьогодні є профільний заступник Міністерства юстиції. Без його політичної волі нічого у зазначеному напрямі не робиться.

Не виконуються Міністерством і зобов’язання зрівняти наші повноваження з працівниками ДВС, хоча це, зокрема, передбачено Меморандумом про взаєморозуміння з ЄС. Аби показати відданість міжнародним зобов’язанням, навесні 2021 року нашвидкуруч Міністерство підготувало бутафорський законопроєкт № 4330, який не передбачав низку важливих для приватних виконавців аспектів щодо розширення їх повноважень. В якості аргументації, Міністр юстиції на засіданнях Комітету застерігав народних депутатів, що у випадку надання приватним виконавцям більших повноважень в Україні виникне ризик зриву опалювального сезону. Нібито через те, що рахунки підприємств, які здійснюють постачання послуг, можуть бути арештовані. Залишу це без коментарів.

Законопроєкт внесли до Верховної Ради, проте, на щастя, за підтримки Комітету з питань правової політики, окремих народних депутатів та міжнародних донорських організацій, цей поспішний документ парламент не підтримав.

Для повноцінної роботи ми потребуємо скасування необґрунтованих мораторіїв на примусове виконання судових рішень для державних підприємств

Також для повноцінної роботи ми потребуємо скасування необґрунтованих мораторіїв на примусове виконання судових рішень для державних підприємств. Цього не треба боятися. Наприклад, цього року втратив чинність мораторій по стягненням за валютними кредитами і катастрофи не сталося.

Міністерство продовжує приймати безпідставні оскарження дій приватних виконавців, левова частка яких стають підставами для притягнення до відповідальності колег на дисциплінарній комісії.

Особливо обурює те, що і ми, і регулятор чітко розуміємо, що такими діями боржник просто шукає можливість створити виконавцю проблеми, аби затягнути процес виконання. Але такий «контроль» все одно триває. Ми потребуємо від міністерства підтримки і виконання функції своєрідного заслону від протиправних дій, а Мін’юст навпаки пропонує сьогодні депутатам розширити перелік осіб, які можуть скаржитись на виконавця. Крім сторін виконавчого провадження Мін’юст хоче, щоб це могла робити будь-яка фізична або юридична особа. За таких умов працювати ефективно система не буде.

Окремою проблемою у наших взаємовідносинах з регулятором є непогодження нормативно-правових актів у сфері примусового виконання рішень. Ця вимога передбачена законодавством, але Мін’юст натомість погоджував законодавчі зміни з Радою приватних виконавців України лише двічі, хоча за 4 роки роботи приватних виконавців відповідна нормативна база змінювалася безліч разів. Ми нагадуємо регулятору, що в Україні змішана система примусового виконання рішень, тому ми також маємо брати участь у законотворенні (у тому числі і на підзаконному рівні), про що постійно наголошуємо у Робочій групі Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.

— Чи не найпопулярнішою темою, яка пов’язана з приватними виконавцями в Україні, є їх дисциплінарний контроль. Чому так сталося?

— Так, це одна з найбільш болючих тем для нашої спільноти. Дисциплінарна практика приватних виконавців була ключовим аспектом з перших днів запуску реформи. Ми розуміємо, що на початковому етапі держава в особі Міністерства юстиції України не була готова повністю довірити контроль за професією нашій спільноті, тому ключову роль віддали Міністерству юстиції.

Проте минуло вже 4 роки, а регулятор намагається надалі контролювати усі аспекти нашої роботи. На сьогодні Міністерство у Дисциплінарній комісії має абсолютний контроль за процедурою голосування — 4 представники Міністерства юстиції і представник судової влади на засіданнях майже завжди займають одностайну спільну позицію щодо діяльності наших колег.

Асоціація підтримує зважений дисциплінарний контроль, він обов’язково потрібен, проте в ньому немає місця суб’єктивному фактору. Необхідна ефективна система стримувань і противаг.

У європейських країнах Міністерство юстиції утримується від оцінки процесуальних дій приватних виконавців, проте в Україні зворотна ситуація — представники комісії регулярно перебирають на себе функції судової влади. Поточні показники дисциплінарної практики не задовольняють нашу спільноту — у порівнянні з першими двома роками реформи у 2020—2021 роках загальна кількість суворих дисциплінарних покарань приватних виконавців виросла майже у 8 разів. Це жодним чином не сприяє популяризації професії приватних виконавців. Асоціація приватних виконавців змушена реагувати на ці негативні процеси. Ми присвятили цій проблемі окрему прес-конференцію, яку провели у лютому 2021 року.

Крім того, я і мої колеги висвітлюємо цю проблему у соціальних мережах, використовуючи для цього, як особисті блоги, так і профільні групи. Завдяки цьому на мій погляд, дисциплінарна практика Мін’юсту поступово стає більш обережною. В мене це викликає відчуття стриманого оптимізму.

— Президент України анонсував програму «Держава у смартфоні», яка передбачає надання державних послуг в електронному вигляді. Що в напрямі цифровізації робиться у сфері виконання рішень?

— Рівень цифровізації виконавчого провадження загалом можна оцінити, як незадовільний. В Україні досі відсутній вкрай необхідний повноцінний автоматизований арешт коштів. Більшість банків взагалі не має синхронізації своїх систем з АСВП, через яку виконавці накладають арешти на рахунки. Теперішнє керівництво Мін’юсту у спадок від попередників отримало «криву» систему арешту коштів по аліментам. І замість того, аби це визнати, представники регулятора продовжують розвивати саме її.

Асоціація багато разів пропонувала європейську практику, де усі банківські установи приєднані до системи автоматизованого арешту на підставах обов’язковості, де є чітка відповідальність за порушення правил її користування. Але Міністерство юстиції чомусь не охоче підтримує цю ініціативу.

— Чому Мінюст не робить цього всього?

— Вважаю, що є комплекс причин. На мій погляд головним є те, що Міністерство юстиції не хоче переходити до реальних ринкових відносин у сфері примусового виконання рішень. У такому разі вони втратять можливість регулювати діяльність цілої галузі.

Наразі вони отримують свою винагороду виключно за результатами діяльності органів ДВС і фінансово не зацікавлені в результатах приватних виконавців.

— Чого Ви очікуєте у відносинах з регулятором у 2022 році?

— Особисто я розраховую на позитивні зрушення у наших відносинах. Ми зі сторони Асоціації приватних виконавців України будемо і надалі робити усе належне, аби це сталося. Ми відкриті для партнерства з Міністерством юстиції і вирішення наших спільних проблем. Асоціація завжди готова допомогти.

Навесні ми зверталися до Міністра юстиції з пропозицією провести зустріч. На жаль, у відповідь Асоціація отримала 5 сторінок тексту, загальний меседж відповіді зводиться до однієї фрази — «давайте спілкуватися у форматі, який склався». Набагато краще і продуктивніше було провести організацію спільної зустрічі, на якій ми могли б разом обговорити нагальні проблеми.

Асоціація приватних виконавців як раніше готова спілкуватися, а поки цього не сталося, ми будемо і надалі займати активну позицію і брати ініціативу у свої руки.

Ми разом з міністерством будуємо в Україні таку систему правосуддя, за якої кожен має виконувати свої зобов’язання: регулятор — створювати умови для нашої діяльності, а приватні виконавці — сумлінно виконувати судові рішення.

Джерело

Поделиться

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *