Воєнні злочини в Україні: в пошуках справедливості та сталого миру

Воєнні злочини в Україні: в пошуках справедливості та сталого миру

Воєнні злочини в Україні: в пошуках справедливості та сталого миру

Дмитро Супрун, юридичний радник незалежного Офісу з надання юридичної допомоги потерпілим Міжнародного кримінального суду (м. Гаага, Нідерланди) *

Події в Україні, що розпочалися 24 лютого цього року, приголомшили весь цивілізований світ, адже до останнього було важко повірити у можливість повномасштабного міждержавного збройного конфлікту в центрі Європи у 21-му столітті з використанням варварських методів сторічної давнини — війни, кінцева мета якої досі залишається незрозумілою. Жоден збройний конфлікт, на жаль, не буває без жертв, але масштаби та характер злочинів, скоєних проти мирного населення в Україні, шокують. Вже наявні на сьогодні свідчення скоєних злочинів, які можуть становити воєнні злочини та злочини проти людства, є настільки очевидними, що безпрецедентно об’єднали міжнародне співтовариство, принаймні в цьому — в бажанні допомогти Україні у розслідуванні цих злочинів та покаранні винних.

Міжнародні розслідування

2 березня 2022 року на підставі направлень, отриманих від кількох держав, Прокурор Міжнародного кримінального суду (МКС) оголосив про відкриття розслідування стосовно ситуації в Україні.

Вже 4 березня Комітет ООН з прав людини заснував Міжнародну комісію з розслідування в Україні. 25 березня Євроюст створив Спільну групу розслідування щодо злочинів, скоєних в України, у складі представників правоохоронних органів Литви, Польщі та України, до якої 25 квітня приєднався Прокурор МКС. Можна передбачити, що інші подібні комісії чи спільні групи розслідування у різних форматах створюватимуться і в подальшому. Враховуючи масштаби скоєних злочинів, об’єднання зусиль є безумовно необхідним. Однак важливим є не тільки об’єднання зусиль, але й також їх належна координація для забезпечення більшої ефективності та уникнення дублювання здійснюваних функцій. Хоча Прокурор МКС зауважив, що його Офіс має намір бути не тільки отримувачем інформації та доказів, але й ефективним партнером в рамках здійснення національних проваджень щодо скоєних міжнародних злочинів, поки що залишається незрозумілим, як це працюватиме на практиці, враховуючи, зокрема, повну конфіденційність розслідувань Офісу Прокурора МКС.

Вже у своїй заяві від 28 лютого про рішення розпочати розслідування стосовно ситуації в Україні, Прокурор МКС запросив будь-кого, хто має відповідну інформацію, надсилати цю інформацію до його Офісу електронною поштою. Пізніше на спеціальній сторінці для потерпілих від злочинів, скоєних в Україні, МКС пояснив, що будь-яка особа, група чи держава може надіслати інформацію до Офісу Прокурора щодо будь-яких імовірних злочинів в рамках ситуації в Україні, що відносяться до юрисдикції Суду. На спеціальному порталі для надання інформації водночас вказано, що ця платформа призначена для того, щоб допомогти Офісу Прокурора ідентифікувати осіб, які можуть мати інформацію чи докази, що стосуються його розслідувань, а також що вона не призначена для збору такої інформації чи доказів, реєстрації потерпілих або здійснення інших дій.

Системність комунікації з МКС

Незважаючи на певну суперечливість щодо типу інформації, яку потребує Офіс Прокурора МКС на цей момент, запрошення було, вочевидь, сприйняте як запит будь-якої інформації, бо на сьогодні до Офісу Прокурора було надіслано вже декілька десятків тисяч повідомлень стосовно ситуації в Україні. Наскільки надіслана інформація є відповідною, оцінити наразі неможна через її конфіденційність. Але навряд чи йдеться про систематизовані та/або скоординовані повідомлення. Враховуючи обсяги надісланої інформації, скільки часу може зайняти її обробка та аналіз – питання скоріше риторичне.

Швидкість та ефективність розслідування багато в чому залежить від системності зібраної інформації і доказів. Отже передачі відповідної інформації до Офісу Прокурора МКС має передувати її систематизація на локальному рівні та бажано у скоординований спосіб для запобігання її дублювання. Акцент має бути не на обсязі інформації, а на її якості, структурності та системності за принципом: що відбулося, де, коли, із наданням контактної інформації очевидців та/або потерпілих (за умови їхньої згоди), переліком наявних доказів, а також із зазначенням того, хто є ймовірним злочинцем (якщо відомо). Немає необхідності дотримуватися спеціального формату викладу інформації та надавати детальні показання свідків чи потерпілих. Офіс Прокурора в будь-якому випадку перевірятиме отриману інформацію та здійснюватиме опитування потенційних свідків самостійно з дотриманням відповідних правил та процедур збору та обробки доказів в процедурах МКС.

Отже, хоча на сьогодні в Україні працюють чимало неурядових організацій та волонтерів, які займаються фіксацією та документацією скоєних злочинів, об’єднання та/або координація їхніх зусиль в цьому напряму, з огляду на масштаби подій та скоєних злочинів, є ключовою передумовою для систематизації отриманої інформації та гармонізації методології її викладу для подальшої передачі до МКС або до інших органів розслідування або судочинства.

Судочинство з фокусом на потерпілих

Немає сумніву в тому, що винні у скоєнні найбільш тяжких міжнародних злочинів в Україні понесуть відповідальність. Питання лише в часі та форматі судового провадження: у Міжнародному кримінальному суді, спеціально створеному міжнародному чи гібридному трибуналі або ж національних судах в Україні чи в інших країнах. Скоріше за все, декілька судових проваджень триватимуть паралельно у різних форматах. Однак, вочевидь, ця тематика визначатиме тренд механізмів міжнародних розслідувань та судочинства принаймні на найближчі 10 років.

Слід наголосити, що метою міжнародного кримінального судочинства є не тільки притягнення до відповідальності авторів злочинів, але й забезпечення права потерпілих на правду та справедливість. Римський статут у пункті 3 статті 68 передбачає право потерпілих брати участь у судових провадженнях МКС на будь-якій стадії. Відповідно до прецедентної практики МКС, потерпілі відіграють центральну роль у судових провадженнях, а їхня участь має бути ефективною та значущою, а не суто символічною. Положення Римського статуту не є виключно правилами внутрішнього використання МКС, але також визначають модель судового провадження стосовно найбільш тяжких міжнародних злочинів для застосування на міжнародному або національному рівні.

Невід’ємними компонентами права потерпілих на правду та справедливість є право ефективно сприяти судочинству, а також право бути вислуханими та почутими. Як показує досвід, активна участь потерпілих у судових провадженнях МКС не тільки дійсно ефективно сприяє встановленню правди, бо потерпілі є важливим джерелом доказової бази, але також є ключовим елементом їхньої реабілітації на шляху до сталого миру.

Участь у судочинстві як елемент реабілітації

Відомо, що не може бути сталого миру без встановлення справедливості. Коли йдеться про найбільш тяжкі міжнародні злочини, шлях потерпілих до сталого миру є зазвичай складним та тривалим. Цей шлях починається з розуміння та усвідомлення того, що з ними сталося, та включає в подальшому пошук шляхів встановлення правди та досягнення справедливості, участь у судочинстві, притягнення до відповідальності винних, відшкодування шкоди, а також часто примирення з іншими членами спільноти. Неможливість скористатися будь-яким з цих компонентів значно ускладнює шлях до реабілітації та врешті решт сталого миру на індивідуальному, родинному та суспільному рівні.

Як свідчить досвід, шкода, яку спричиняють найбільш тяжкі міжнародні злочини, може мати різноманітні форми та проявляється не тільки у короткостроковій, але також у довгостроковій перспективі. Пережите насильство або насильство, свідком якого стала людина, часто призводить до різних форм емоційного, психологічного та психічного розладу, які можуть проявлятися не відразу, але тільки з часом, та нерідко призводить до посттравматичного стресового розладу. Психологічна травма та пережите насильство може передаватися навіть через покоління у вигляді транс-генераційної шкоди, що передається від психологічно травмованих батьків до їхніх дітей та впливає не тільки на окремих людей, але й на цілі родини та громади. Найбільш тяжкі міжнародні злочини також часто призводять до втрати можливостей особистого та соціального розвитку та зашкоджують реалізації планів на життя.

Специфікою ситуації в Україні є те, що активні міжнародні розслідування розпочалися вже на стадії ще триваючого збройного конфлікту. Хоча важко наразі спрогнозувати подальший розвиток та тривалість цього конфлікту, можна передбачити, що перші судові провадження можуть розпочатися незабаром, принаймні проти авторів злочинів середньої ланки.

Активне залучення потерпілих від злочинів в Україні до процедур міжнародних розслідувань та майбутніх судових проваджень не тільки є ключовою вимогою реалізації їхнього права на встановлення правди та досягнення справедливості, але й важливим елементом початку їхньої реабілітації. Таке залучення не повинно обмежуватися лише отриманням інформації та свідчень як свідків подій, але повинно також включати можливість для потерпілих надати подробиці власного досвіду та шкоди, якої вони зазнали внаслідок скоєних проти них злочинів, що є ключовим елементом реалізації їхнього права бути вислуханими та почутими.

Втілення цього завдання потребуватиме об’єднання та координації зусиль правозахисників не тільки в Україні, але й за її межами, в тих країнах, де наразі тимчасово перебувають постраждалі від війни мешканці України. Важко не погодитися з закликами про необхідність починати відновлення країни, не чекаючи закінчення війни. Але таке відновлення не може обмежуватися лише відбудуванням інфраструктури та домівок, а повинно обов’язково включати реабілітацію постраждалого населення. А отже треба починати діяти вже зараз.

 

* Примітка. Думка, викладена в цьому матеріалі, належить тільки автору та не є відображенням позиції Міжнародного кримінального суду

Джерело

Поделиться

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *