ВС пояснив різницю між ухвалою про забезпечення доказів та ухвалою про їх витребування

ВС пояснив різницю між ухвалою про забезпечення доказів та ухвалою про їх витребування

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду пояснив, у чому різниця між ухвалою про забезпечення доказів та ухвалою про їх витребування.

Про це повідомляє пресслужба ВС.

Суть справи

Позивач у справі про стягнення коштів з банку та застосування заходів впливу в судовому засіданні подав заяву про забезпечення доказів шляхом звернення до австрійського суду або іншого компетентного органу Австрійської Республіки щодо витребування інформації.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу позивача, дійшовши висновку, що ухвала про відмову у витребуванні доказів не входить до переліку таких, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Висновок КЦС ВС (постанова від 16 червня 2021 року у справі № 522/23110/17)

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до цього суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, вказавши на таке.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом апеляційного оскарження є ухвала районного суду про відмову у витребуванні доказів, яка відповідно до частини другої ст. 353 ЦПК України не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Проте такий висновок є передчасним і зроблений із порушенням норм процесуального права.

Стаття 116 ЦПК України регулює підстави та порядок забезпечення доказів.

Відповідно до частини другої ст. 116 ЦПК України способами забезпечення доказів є, зокрема, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням.

Підстави витребування доказів, вимоги до форми і змісту клопотання учасника справи про витребування доказів, а також порядок розгляду судом цього клопотання визначено ст. 84 ЦПК України.

З мотивувальної частини ухвали районного суду вбачається, що позивач заявив клопотання про забезпечення доказів шляхом звернення до іноземних суду або іншого компетентного органу щодо витребування інформації. Однак у резолютивній частині цієї ухвали зазначено про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що суд першої інстанції:

  • неправильно застосував положення ст. 116 ЦПК України про витребування доказів як складової інституту забезпечення доказів;
  • порушив вимоги ст. 260 ЦПК України, оскільки є невідповідність між висновками суду, викладеними у мотивувальній та резолютивній частинах ухвали.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги.

Джерело

Поделиться

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *