ВС роз’яснив, коли не потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального для власних потреб

КАС ВС сформулював висновок у справі № 540/4291/20 (адміністративне провадження № К/9901/34873/21) від 31 травня 2022 року щодо отримання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб. Про це повідомила прес-служба ВС.

Суть справи: регіональне ГУ Державної податкової служби України застосувало до фермерського господарства штрафні санкції в сумі 500 000 грн за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Суб’єкт господарювання оскаржив повідомлення-рішення контролюючого органу до суду, пояснивши, що придбав 31 960 л дизельного палива виключно для потреб власного споживання — вирощування сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках. Пальне зберігав в орендованих паливозаправниках та пересувних автоцистернах, які тимчасово використовував. Позивач просив визнати дії податкового органу протиправними, скасувати повідомлення-рішення.

Позиції судів попередніх інстанцій розійшлися:

    Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки дійшов висновку, що зберігання пального, навіть для власного використання в господарській діяльності, в таких обсягах, у яких зберігав позивач, допускається лише за наявності ліцензії.

    Однак суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача, що в розумінні положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) отримувати ліцензію на право зберігання пального суб’єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн / ємностей.

Шукаєш правову позицію ВС чи ключові справи ЄСПЛ? Спробуй LIGA360 для юриста та адвоката. Деталі за посиланням.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з рішенням апеляційного суду, яким позов задоволено, але вказав на помилковість мотивувальної частини з огляду на таке.

Для оцінки наявності в діях суб’єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії з’ясуванню підлягають:

— місце та спосіб його зберігання;

— мета придбання;

— технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей);

— обсяги споживання, закупівлі;

— обставини використання пального.

Колегія суддів КАС ВС звернула увагу, що у зв’язку з тим, що зазначений Закон не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцями зберігання пального, на кожне з яких суб’єкт господарювання зобов’язаний отримати ліцензію, то для вирішення спірного у цій справі питання потрібно враховувати норми ПК України, які містять визначення понять, пов’язаних з обігом пального, зокрема й місцями його зберігання.

Системний аналіз норм ПК України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у їх взаємозв’язку дають підстави для формулювання такого правового висновку.

Зберігання пального нерозривно пов’язане з наявністю в суб’єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб’єкта господарювання обов’язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб’єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов’язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності), залежить саме від наявності в суб’єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», незалежно від того, чи зареєстрований такий суб’єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу, та/або наявності підстав для реєстрації такого місця, як акцизний склад. Відповідно, у разі, якщо наявне в суб’єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виняток із визначення понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», такий суб’єкт не має обов’язку отримувати ліцензію на право зберігання пального в такому місці.

Згідно з установленими обставинами у цій справі місця зберігання пального, які використовував позивач, відповідають ознакам, які в ПК України визначені як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний». За таких обставин немає підстав вважати, що діяльність позивача відповідає визначенню поняття «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування в розумінні Закону № 481/95-ВР, відповідно, позивач не мав обов’язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Спрогнозуй перемогу в суді за позовними вимогами! Інноваційний функціонал доступний в рішеннях LIGA360 для юриста та адвоката. Деталі за посиланням.

Джерело

Поделиться

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.